07:50, 14 июня 2021
Відповідач, який є фігурантом кримінального провадження, намагався переписати майно на близьких родичів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 754/9834/18 погодився з висновком суду першої інстанції про фіктивність правочину, укладеного під час кримінального провадження.
У липні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними договори дарування земельних ділянок та скасувати рішення про державну реєстрацію прав на них.
Позов мотивований тим, що позивач є потерпілим у кримінальному провадженні, розпочатому за обвинуваченням одного із відповідачів у вчиненні низки злочинів.
В рамках вказаного кримінального провадження він подав позови про відшкодування майнової та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, на загальну суму 7 370 209,23 грн.
Через сім днів після повідомлення про вчинення злочинів з метою уникнення стягнення на нерухоме майно відповідач подарував земельні ділянки своїй дочці.
Посилаючись на те, що дії сторін оспорюваних правочинів направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати вказані земельні ділянки від виконання в майбутньому судових рішень про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Місцевий суд дійшов висновку, що договори купівлі-продажу земельних ділянок були вчинені без наміру створення правових наслідків, що свідчить про фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати вказане майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на доведеність позивачем фіктивності оспорюваних правочинів.
Справа дійшла до Верховного Суду.
Розглядаючи справу, КЦС зазначив наступне. Встановивши, що оспорювані правочини укладені між особами, які є близькими родичами, тобто були обізнані про можливі негативні наслідки у випадку задоволення цивільних позовів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що такі договори дарування земельних ділянок вчинені з метою ухилення від виконання обов`язку відшкодувати потерпілому шкоду без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов`язання шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, що є підставою для задоволення позову.
Також КЦС нагадав про судову практику в аналогічних справах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в
справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зазначено, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Суд вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору на відчуження майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином, а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року
в справі № 583/780/17 (провадження № 61-11198св20) вказано, що укладення особою, яка заподіяла шкоду, договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на це майно в рахунок відшкодування шкоди, відповідно до статей 1166, 1188 ЦК України, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
Раніше
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.