Каплиця на честь 2000-річчя Різдва Христового;
Преображенський собор.
Вхід у Почаївську Лавру безкоштовний. Проте перед приїздом подбайте про одяг. Жінкам потрібно взяти з собою хустку та довгу сукню або спідницю, чоловікам – штани.
"На території монастиря є готель. Але там діють обмеження за часом – вхід до 22:00. Алкоголь також заборонений. Якщо правила проживання, вказані на сайті, вам не підходять, зупиніться в іншому готелі міста", – радить Тарас.
У місті є інший православний чоловічий монастир –
Свято-Духівський скит. За однієї з версій, монастир заснували у 1219 році. Він був духовним та просвітницьким центром Західної Русі.
У 1901 році на території заклали храм Святого Духа та церкву Серафима Саровського, а згодом Церкву Всіх Святих та Онуфрія Великого. Наразі там є мощі понад 120 святих та Чудотворний Хрест святого подвижника Микити Стовпника.
Наступна зупинка – селище
Білокриниця з однойменним палацом. Перша згадка про нього – 1438 рік. За свою історію територія побувала у володінні князів Збаразьких, родини Вишневецьких та Радзивілів.
Сучасний палац в англо-готичному стилі побудували на місці замкових руїн у XIX ст. Останній власник – Олександр Воронін – заповів маєток сільськогосподарському навчальному закладу. Наразі в палаці працює Кременецький державний лісотехнічний коледж.
"Всередину зайти не можна, але прогулятися територією та зробити гарні фотографії – цілком можливо".
Неподалік селища – місто
"Рекомендую почати екскурсію з
гори Бона (Замкова гора), де руїни Кременецького замку. Туди можна піднятися як пішки, так і машиною. Екскурсію можна замовити на горі, там завжди є екскурсовод. Звідти відкривається краєвид на місто".
Замок побудували у ХІІІ столітті. У 1261 році його знесли на вимогу монгола Бурундая. А у ХІV столітті за часів литовського панування – відбудували.
У жовтні 1648 року Максим Кривоніс відбив замок у поляків. Але під час штурму фортецю зруйнували і більше не відбудовували. До наших днів збереглися: двоярусна надбрамна вежа з аркою, бічні оборонні мури, частина палацу і вежа над ним.
Також Тарас радить відвідати в Кременці:
Богоявленський Кременецький жіночий монастир, куди входять однойменний собор, монастирська дзвіниця та келії.
Ботанічний сад – один з найстаріших в Україні (1805 рік).
Кременецький колегіум єзуїтів – колишній навчальний заклад при монастирі ордену єзуїтів. Наразі в колишньому костелі – православний храм. А в будівлях колегіуму – міські установи та школа.
Будинки "Близнята". "За легендою, два брати посварилися і на місці батьківської хати побудували два окремі будинки. У результаті вийшли дві однакові споруди".
Козацький (П’ятницький) цвинтар з похованнями учасників штурму Кременецького замку у 1648 році. За легендою, Максим Кривоніс не захотів ховати героїв за пітьми. Прокинувшись вранці, козаки побачили на місці домовин сірі кам’яні хрести. Могила бандуриста Остапа була у формі його музичного інструмента.
У Кременці можна переночувати перед поїздкою в наступні два пункти. Історія смт
Вишнівець тісно пов’язана з родом Вишневецьких. Великий князь Литовський Вітовт позбавив Дмитра Корибута (предка роду Вишневецьких) Сіверського князівства. На заміну він отримав кілька поселень на Волині, в тому числі Вишнівець.
На території сучасного села Старий Вишнівець він звів перший замок. Проте у 1494 році князь Михайло Вишневецький переніс його на лівий берег, де рельєф дозволяв організувати кращу оборону. У 1730-х роках Міхал Сервацій Вишневецький побудував палац, який зберігся до наших днів. Його оточує парк в англійському стилі на березі річки Горинь.
"Наразі палац реставрований. Всередині є музей, де проводять екскурсії. Також туристи можуть прогулятися парком та завітати в Церкву Вишневецьких".
Остання зупинка маршруту – місто
Костел святого Антонія з Падуї та монастир бернардинів – пам’ятник архітектури ХVІІ-XVIII століть.
Збаразький замок. Його будівництво почалося в 1620 році. Після смерті останнього з князів Збаразьких замок перейшов до роду Вишневецьких. Саме вони надали палацу бастіонного характеру. Магнати Потоцькі, які стали власниками замку, перетворили фортецю у звичайне помістя. У 2005 році замок став осередком Національного заповідника "Замки Тернопілля". Всередині є музей та виставкові зали.
Церкви: Церква Преображення Господнього, Свято-Успенська церква та Воскресенська церква.
Дізнатися більше про Національний заповідник "Замки Тернопілля" можна за посиланням.
Кривче – Королівка – Більче-Золоте – Монастирок – Борщів – Скала-Подільська
Селище
Кривче славиться двома пам’ятками – однойменним замком та печерами.
Кривчанський замок побудували представником роду Конських у 1639 році. Наприкінці ХVIII-XІХ ст. замок став житловим приміщенням. Поступово власники руйнували оборонні мури. До наших днів збереглися лише південна стіна замку та дві вежі. Територія замку не забудована.
Щодо печер, то для туристів доступна лише одна гіпсова –
Кришталева.
"Це величезний підземний лабіринт, куди можна потрапити лише з екскурсоводом. У часи роботи печери гід завжди на місці", – пояснює Тарас.
У селищі
Оптимістична.
"Нею завідує Львівський спелеоклуб "Циклоп". Замовити екскурсію необхідно заздалегідь. У них навіть є опція ночівлі під землею в спальному мішку".
Гіди надають туристам спеціальний одяг та оснащення – комбінезони та шоломи з ліхтариками. Усі деталі можна дізнатися на офіційному сайті.
Неподалік селища
Вертеба. У ній діє підземний музей трипільської культури епохи енеоліту.
"Домовлятися про екскурсію слід з Борщівським краєзнавчим музеєм. Потрапити туди без гіда не можна, без екскурсій вона закрита". Контакти музею – за посиланням.
Селище
Монастирок славиться не просто печерою "Язичницькою", а
Скельним монастирем. На її місці у IX столітті розташовувався давньослов’янський печерний храм "Язичницька святиня". Згодом монахи організували печерний монастир з вівтарем.
"Печера відкрита для туристів. Вона невеличка, проте звідти відкривається краєвид на річку Серет".
Після екскурсій в печерах відправляйтеся в місто
Борщів. Окрім звичайної прогулянки вулицями, Тарас радить відвідати Борщівський обласний комунальний краєзнавчий музей.
Туристи побачать археологічну експозицію, колекції вишиванок та творів українських художників. Саме в музеї можна замовити екскурсію в печеру Вертеба, якщо вам не вдалось доїхати туди до Борщова. У місті можна зупинитися на ніч.
Остання зупинка маршруту – смт
Скала-Подільська. Містечко виникло в період будівництва замку на початку ХІІІ століття. Споруду знизили татари, а на її місці з’явився новий замок, побудований литовськими князями Корятовичами.
У середині ХVІІІ століття староста містечка Адам Тарло реставрував замок. Проте, за свідченням хронік, після закінчення робіт замок загорівся від удару блискавки.
До нашого часу збереглися: чотириярусна порохова вежа, частина оборонних мурів, руїни вежі та рештки палацу з залишками орнаменту.
Заліщики – Касперівці – Нирків – Язловець – Золотий потік – Русилів
Місто
Заліщики набуло неабиякої популярності з розвитком соцмереж. Воно розташоване ніби на острові посеред Дністра. Пейзаж з видом на місто – популярна фотолокація.
"Проте ця панорамна точка з краєвидом на Заліщики – не в Тернопільській області, а в Чернівецькій – селі Хрещатик", – розповідає Тарас.
У Заліщиках є бази відпочинку на березі Дністра. У місцевих турагенціях можна замовити сплав річкою на катамаранах, рафтах та байдарках.
Серед історичних пам’яток міста –
Палац Бруницьких, побудований в кінці XVIII ст. Вхід в нього закритий, адже наразі це райлікарня.
Альтернатива для відпочинку біля водойми – село
Касперівці, розташоване на березі Касперівського водосховища на річці Серет.
"В селі розташовані бази відпочинку для всієї родини", – радить Тарас.
Наступна зупинка – селище
урочище "Червоне" – каньйон річки Джурин. На його дні побудований
Червоногородський замок, довкола якого раніше існувало місто Червоногород.
Дерев'яний замок побудували руські князі. У 1241 році його знищили монголо-татари. За свою історію він належив роду Коріатовичів, Короля Понінського та турецькому султану.
Нині на місці величезного замку залишилися лише дві значно пошкоджені вежі. Також в Ниркові розташований найвищий на рівнинній Україні водоспад –
Джуринський (16 м), водоспад Дівочі сльози (5 м), печера монаха-відлюдника та цілюще джерело Святої Анни.
"Біля водоспаду можна переночувати в наметах. Проте в’їзд машиною в урочище – платний".
У селищі
Язловець розташовані дві пам’ятки:
Язловецький палац. Його будівництво розпочалось у 1640-х роках під керівництвом Александера Конєцпольського — сина коронного гетьмана Станіслава. В 1863 році Христофор Блажовський передав палац монастирю Згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Наразі в палаці співіснують: фтизіопульмонологічна лікарня, жіночий монастир Сестер Непорочного зачаття, домовий костел і музей Блаженної Марцеліни Даровської.
Язловецький замок. Перша згадка – XIV століття. Українські магнати Бучацькі-Язловецькі гербу Абданк побудували родове гніздо в Язловці. За свою історію замок дев’ять років перебував у турецькому володінні.
"Замок зберігся до наших днів, він також відноситься до Національного заповідника "Замки Тернопілля". Проте музею всередині поки що нема".
У селищі
Золотий потік також зберігся замок, побудований на рубежі XVI-XVII століть коштом воєводи Стефана Потоцького та його дружини Марії Амалії Могилянки.
"Наразі палац напівзруйнований, а ворота до нього закриті. Але якщо обійти стіни, то можна зазирнути в середину".
Наприкінці подорожі відвідайте село
Коропець – Бучач – Підзамочок – Рукомиш
Коропець. На початку XIX століття на цих землях спорудили родинний палац власники містечка – Мисловські.
У 1893 році Коропець переходить у власність графа Станіслава Марціна Бадені, який перебудував палац у стилі віденського ренесансу.
"Палац зберігся до наших днів, але в аварійному стані. Раніше там працювала школа-інтернат, але після проблем з дахом вона переїхала, а будівлю закрили".
Неподалік Коропця розташоване місто
Бучач.
На його землях є замок. Дослідники стверджують, що перший дерев'яний замок звели у XII столітті. Фортифікацію багато разів руйнували і завжди відбудовували. На початку XVII століття Бучач був одним із найважливіших замків на Поділлі.
За однією з легенд, під замком розташовані широкі ходи, де може проїхати ціла карета. Вони сягали селищ Підзамочок та Монастирка. Кажуть, одна з карет Марії Могилянки разом зі скарбами пана Каньовського так і залишилися у підземеллях. Проте під час розкопок археологи нічого не знайшли. Зараз від замку збереглись лише руїни.
"У центрі міста стоїть красива ратуша – робота Меретина та Пінзеля. Фасад прикрашений фігурами Біблійної та античної міфології. Проте їй все ж необхідна реставрація".
Серед інших пам’яток:
Бучацький монастир отців Василіян Воздвиження Чесного Хреста Господнього, побудований у 1712 році. У його стінах також є Бучацький ліцей ім. Св. Йосафата.
Костел Успіння Діви Марії – парафіяльний храм, побудований у 1763 році.
Скульптури Івана Пінзеля
Неподалік Бучача є селище
Підзамочок. Там збереглися руїни замку, побудованого у 1600 році Яном Бучацьким-Творовським гербу Пилява. Його функція – допоміжний форпост Бучацького замку. Донині збереглися високі мури, арка південного в'їзду, залишки веж та земельного валу. Над порталом в'їзної брами частково збереглась таблиця з написом "Sustine et abstine" – "терпи і пануй над собою".
Тарас рекомендує відвідати
Рукомиш. На березі річки Стрипа у травертиновій скелі розташований Рукомиський печерний храм. За місцевими переказами, у XIII столітті його облаштували ченці Києво-Печерської Лаври, які втікали від монгольської навали.
У іншому храмі – Церкві Святого Онуфрія – зберігається скульптура святого, створена Пінзелем.
"Якщо церква закрита, зверніться до її священника, який живе в будиночку біля храму. Він його відкриє і покаже скульптуру".
Гутисько – Рай – Бережани – Козова
У селищі
Гутисько збереглися турецькі поховання часів Першої світової війни. Адже там розташовувалась одна з турецьких дивізій. Наразі кладовище доглянуте. Туди приїжджають як українські туристи, так і земляки воїнів.
Наступна зупинка – селище
Рай. На його території у 1540 році рід Сенявських заклав парк. За свою історію він також належав родині Потоцьких. Наразі це
Раївський ландшафтний парк, де можна прогулятися та відпочити.
Після невеличких зупинок в Гутиську та Раї відвідайте
Бережани. Місто має статус Державного історико-культурного заповідника. Тарас радить прогулятися містом та відвідати головні пам’ятки:
Ратушу – краєзнавчий музей.
Бережанський замок (1554 рік). У часи Другої світової війни значна частина споруди зруйнувалась. До наших днів збереглися лише руїни.
Церкву Святої Трійці (XVII століття) з розкішним різьбленням та іконою Богородиці, подарованою Папою Римським Павлом V.
Руїни синагоги, спорудженої у 1718 році.
Костел святих апостолів Петра і Павла (XVII століття), побудований за кошти родини Сенявських.
Вірменський квартал зі старими будинками та Вірменською церквою Старого Григорія.
Неподалік Бережан є
гора Лисоня. 2 вересня 1916 року там була битва легіону Українських Січових Стрільців у складі австро-угорських коаліційних військ з російською армією. Битва закінчилась перемогою, проте легіон втратив 81 військового, 293 отримали поранення, а 285 потрапили в полон.
В селищі Козова є
Козівська Реміснича Броварня. "Хлопець з Тернополя вирішив розвивати туризм в області, тому відкрив броварню. Туристи можуть потрапити на дегустацію, яка завжди супроводжується цікавою подачею".
Микулинці – Теребовля – Підгора – Плебанівка – Чортків – Залісся
Головна принада смт
Микулинці – однойменний замок. Будівництво почалось у 1550 році за наказом тодішньої власниці містечка Анни з Йорданів – дочки гетьмана коронного Миколая Сенявського.
У 1920-х роках замком володіла графиня Юзефа Рей. У неї була улюблена служниця Анна. Після одруження служниці графиня дозволила їм з чоловіком жити у замку. А після смерті графині землі перейшли у розпорядження служниці, бо нащадки Рей також померли.
"Сьогодні від замку залишися лише стіни. А на його території побудували звичайний будинок з городом, де живуть та вирощують кукурудзу нащадки служниці Анни".
Також в місті є
Палац графів Реїв, споруджений наприкінці XVIII століття на кошти Потоцьких. Коштом барона Яна Конопки палац перебудували в стилі ампір у XIX столітті. Наразі в будівлі працює Обласна фізіотерапевтична лікарня.
Неподалік костелу є
"В містечку також є пивзавод –
Микулинецький бровар. Туристи можуть спробувати продукцію в дегустаційній залі".
Переночувати після прогулянки Микулинцями можна в місті
Теребовля, де розташований однойменний замок. За часів Київської Русі на місці сучасних мурів стояло дерев’яне укріплення. Але у 1241 році його вщент зруйнувало військо Батия. Його двічі перебудовували. Дотепер збереглися руїни кам’яної фортеці, зведеної у 1631 році старостою міста Олександром Балабаном.
Окрім цього, в Теребовлі розташований
Монастир Кармелітів, побудований в 1617 році. За радянських часів в ньому працювала фабрика ялинкових іграшок.
"З Теребовлі стартує веломаршрут, який охоплює три точки: замок, Монастир в селі Підгора та віадук в Плебанівці".
За легендою,
Підгорський монастир побудували у XII-XIII століттях. Проте перша згадка про нього датується 1650 роком. У 1789 австрійський уряд закрив монастир. До 2002 року територія використовувалась військовою частиною. Місцева громада відбудувала церкву, але оборонні мури та сторожові башти досі залишаються руїнами.
Плебанівський кам’яний віадук побудували у 1896 році. Наразі це одна з популярних фотолокацій в області.
Після Теребовлі вирушайте в
Чортків. Прогулявшись містом, відвідайте:
Чортківський замок (XIV ст.) – фортифікаційна споруда, яка була резиденцією родів Гольських та Потоцьких. До наших днів залишились лише руїни.
Костел Матері Божої Святого Розарія та святого Станіслава (XVII ст.). Наприкінці XIX століття старий костел перебудували, тому що кількість парафіян збільшилась. У 2009 році храм став санктуарієм Матері Божої Святого Розарію.
Район старого міста
Залісся та печера Млинка. Вона належить Туристично-спортивному клубу "Кристал", що базується в місті Чортків.
"Це екстремальна екскурсія. Туристи одягають спеціальні комбінезони та ліхтарики і йдуть за гідом. Проте місцями доведеться повзати, підтягуватись, пригинатись".
Домовитись про екскурсію слід заздалегідь з клубом. Прокат оснащення не входить в ціну. Тому якщо у вас є необхідний одяг та оснащення – візьміть з собою у подорож.
Токи – Скалат – Гримайлів – Кринцілів
В селі
Токи є руїни ще одного замку. Це оборонна споруда, розташована на півострові та обрамлена ставом. Його побудували наприкінці XVI століття воєвода Януш Збаразький. Згодом він належав родинам Вишневецьких, Чарнецьких і Матковських.
У 1564 році в містечку
Скалат на місці оборонних споруд також побудували замок. Місцеві переповідають, що підземні ходи з замку сягали селища Гримайлів. Наприкінці ХХ століття замок реставрували.
Наступна зупинка – селище
Гримайлів, звідки стартує екотуризм
заповідником "Медобори". В селищі є центральний офіс заповідника та Музей природи. Проте досліджувати місцину слід з села Кринцілів, що в Хмельницькій області.
"Там починається екостежка. Дорогою можна відвідати печеру монаха-відлюдника, який жив там у 1930-х роках. Якщо турист вміє користуватися офлайновими картами, наприклад, Maps.me, то можна прогулятися без екскурсовода".
В "Медоборах" також розташована
"Збруцький ідол, який зараз зберігається в Краківському археологічному музеї, стояв саме на цій горі".