"Я ніколи собі б не пробачила..."
"11 років тому, була така сама спека, як і сьогодні. Весь липень 2010-го я жила в будинку батьків, такого не було давно, я навіть не поясню зараз, з чим було пов'язане те рішення… Можливо, моя підсвідомість знала, що це останні дні та останнє літо разом… Ми говорили, говорили, говорили, розказували одне одному так багато, ніби не розмовляли все життя… Я ніколи б собі не пробачила, якби не провела той спекотний липень поруч з ним", – розповіла Олена.
Вона додала, що у вечір перед його смертю вона приготувала йому улюблену гречку та котлети зі щуки. Після цього він ліг спати, "бо втомився і хотів прилягти раніше".
Зранку я почула істеричний крик мами: "Олена, тато вмирає!" А далі все, як у найгіршому кошмарі… Мама, яка відчайдушно намагалась його врятувати і завести дихання, і серце, потім швидка з розрядами і уколами, крики, плач, істерики… Він помер на моїх руках. Я чула, як він видихнув і пішов у кращий світ… У світ, де немає злості, підлості, заздрості, підступності, брехні… З якими він все життя боровся і з якими миритись просто не міг,
– вразила розповіддю донька Мозгового.
Жінка додала, що у день роковин смерті батька піде з рідними на службу до церкви, а потім зі священником та рідними поїде до нього на кладовище.
"Привеземо квітів, помолимось… Знаю, він прийде і обійме, як колись... І стане так затишно, і спокійно… Як колись", – підсумувала Мозгова.
Що відомо про Миколу Мозгового
Чоловік був відомим українським естрадним співаком, композитором-піснярем та народним артистом України. Народився на Хмельниччині.
Музичну освіту здобув у Чернівецькому музичному училищі імені Сидора Воробкевича. Певний час він навіть навчався у Харківському юридичному інституті, а згодом у Республіканській студії естрадно-циркового мистецтва в Києві. Фах "сольного співу" додатково здобув у Київській державній консерваторії імені Петра Чайковського.
Чоловік виступав на багатьох українських фестивалях та сам неодноразово був у складі журі. З 1993 року очолював Український мистецький фонд імені В. Івасюка; з 1994 по 1999 працював директором і художнім керівником Українського державного театру пісні; а з 2005-го працював генеральним директором та художнім керівником Національного палацу мистецтв "Україна". Також працював викладачем в університеті Драгоманова.
Його найвідомішими музичними творами стали "Край, мій рідний край", "Моя перша любов", "Спомин", "Горянка", "Вперше", "Ти пригадай" та інші. Для своєї доньки Олени він написав пісні "Білі лілеї", "Ти згадай", "Матіола".