Його, пише видання Haaretz, називали по різному: "яструб", радикальний націоналіст та лідер поселенців, політичний вундеркінд.
Батьками Нафталі були американці-іммігранти, але він сам не вважає себе частиною англомовної спільноти країни. Народився в Хайфі у березні 1972 року, в родині було ще двоє дітей. До речі,
батько та мати переїхали з Сан-Франциско у 1967, якраз напередодні Шестиденної війни.
І саме через нього вони стали дотримуватися шабату та їсти кошерну їжу. Коли йому було три роки, родина поїхала до Канади, де батько збирав гроші для хайфського університету "Техніон". Родина стала ходити до синагоги та загалом перебудувалася на більш релігійну та праву.
Вони протестували проти домовленостей в Осло та виходу з Гази у 2005.
Нафталі Беннетт у складі Армії оборони Ізраїлю / Фото Haaretz
Для служби в армії 18-річний Нафталі обрав один з найпрестижніших загонів –
спецназ генерального штабу "Саєрет Маткаль". Після спецпризначенців, перевівся в розвідувальну команду "Маглан". Не в останню чергу тому, що там могли запропонувати командування. У цей час він вів вже набагато більш секулярне життя, ніж раніше.
"Маткаль" міг дати лише оперативну посаду. Але дехто,
серед них й брати Нетаньяху, змогли досягти більшого в спецназі і це зачепило Беннетта. Його описували як креативного та здібного командира, який мав гарні відносини з солдатами. Втім, він міг почати сперечатися з більш старшими по рангу офіцерами.
Але саме Нафталі, з трьох синів,
проведе роки без кіпи на голові та навіть одружиться з секулярною жінкою. Він зустрів Гілат, коли та розповідала юним громадянам Ізраїлю про історію та службу в армії в Єрусалимі. Те, що вони стали жити разом ще до весілля – ще один знак, що Нафталі відклав свою релігійність аж до вбивства Іцхака Рабіна.
Тоді він нечасто ходив до храму і не може цитувати Тору на цей тиждень. Закінчивши нібито релігійну школу, Беннетт не мав особливого смаку до Талмуду. Коли він зустрічав релігійних євреїв, то замість святих книг розповідав їм про свою армійську службу або бізнес.
Він пропустив дві визначні події для ультрарадикалів Ізраїлю: був на службі під час протестів проти домовленостей в Осло у 1990-х і в США під час виходу з Гази у 2005.
Подружжя провело 4 роки на Мангеттені, де Нафталі розвивав свою
першу компанію у 27 років – "Cyota". Цей стартап займався програмами безпеки для банків. У 2005 році він продасть її за 145 млн доларів США. На той час лише
один з її засновників мав технічний бекграунд і жоден – реального бізнес-досвіду.
Підприємець-стартапер / Фото Haaretz
Це був успіх, незважаючи на початкові труднощі. Далі була ще пара стартапів, але він вже знав: хоче назад до Ізраїлю, дітей від Гілат та збудувати власний дім.
Колишній коммандос, що брав участь в анексії Західного Берега, зараз живе у заможному передмісті Раанани (це біля Тель-Авіву – 24) з дружиною та чотирма дітьми. Беннетт керує ультраправою партією (район, на противагу, тяжіє до лібералів).
Він вірить у Більшу Землю для Ізраїлю, але ніколи не жив на Західному Березі. Досі підтримує подальшу анексію (яка надасть 80 тисячам палестинців громадянство Ізраїлю), але ніколи не робив це державною політикою.
Зараз йому 49 років
і це другий за віком прем'єр в історії країни, пише видання Times of Israel. Наймолодшим був сам Біньямін Нетаньяху (46 років). Поворот у сторону політики був непростим, а відносини з Нетаньяху – складними від самого початку. Це був 2006 рік, наближалася Друга Ліванська війна.
Беннетт зустрічає Нетаньяху
Під час операції "Грони гніву" у квітні 2006 року
Ізраїль бомбардував Ліван 17 діб за обстріли півночі країни та самопроголошеної "безпекової зони" на ліванському півдні. Беннетт тоді керував своїм загоном всередині Лівану. На восьмий день вони потрапили під мінометний вогонь.
Трагічний випадок Нафталі попросив про артпідтримку, яка знищила позицію "Хезболли" біля бази ООН, де сотні мирних жителів шукали прихисток. 106 людей загинуло. Міжнародне засудження змусило Ізраїль закінчити "Грони Гніву" раніше, ніж планувалося. Без реалізації задуму у повній мірі.
Дивна стратегія Генштабу та нерішучість вищого політичного ешелону змусили його вперше задуматися про лідерство в Ізраїлі. У тому числі політичне. Втім, прізвище Нетаньяху він почув трохи раніше – у молодіжній єврейській організації "Бней Аківа". Але це був старший брат – Йоні.
І це лише спогад у фільмі, бо він загинув в Уганді, під час легендарної операції "Ентеббе" – звільнення літака із заручниками. На його честь, її перейменували у "Йонатан". Книжка "Листи Йоні" була Біблією юного Нафталі.
Пізніше Беннетт виправдає цей обстріл: "вони стріляли з госпіталів та шкіл. Той вогонь прикрив нас і врятував нам життя". Він закінчив з підприємництвом та армією
і вирішив у 2007 йти в політику. Йому було 35 років. Якраз уряд Ехуда Льмерта провалив війну в Лівані і це був час для Нетаньяху захопити владу назад.
Шлях у політичі коридори для таких як Беннетт проклав трохи раніше
Авігдор Ліберман. Вони обидва починали помічниками члена Кнесету Біньяміна Нетаньяху, але у різний час. Тоді він був лідером опозиції (як і зараз – 24) до уряду Ехуда Ольмерта і його партії центристів "Кадіма".
Ліберман проклав політичний шлях для Беннетта / Фото Middle East Monitor
Серед молодіжних лідерів, які справили на нього враження, Беннетт зустрів і Гідеона Саара.
Він перетнеться з ним ще раз, коли другий стане відомим політиком в партії "Лікуд" (але піде від Нетаньяху, створивши власну партію – 24). У рамках одного з перших завдань, "Бібі" попрохав Нафталі організувати протести резервістів, які б закликали до відставки Ольмерта.
Як і Ліберман, Беннетт керував штабом "Бібі" під час праймеріз в партії "Лікуд". Далі став його головним помічником, але
розсварився зі старими радниками боса, його дружиною Сарою і нарешті – самим шефом. І залишився без роботи. Дуже скоро ці політики опиняться по різні сторони протистояння, а Нетаньяху поверне собі владу у 2009 вже без Беннетта.
2010 рік, Беннетта запрошують гендиректором розгалудженої дорадчої групи, що займається поселеннями Ізрїалю на Західному Березі річки Йордан. Вона називалася "Рада Єша".
Звідси його звільнили ще швидше. Тоді ж Нетаньяху просував зупинку зведення нових населених пунктів під тиском адміністрації Обами.
Через рік Беннетт йде на протест, ще як директор "Єша", який організували ліві організації. Вони вимагали більшої соціальної справедливості. Сам наш герой пояснював це бажанням "розширити співпрацю поселенців з іншими верствами населення".
Але в правому таборі не зрозуміли.
Аєлет Шакед стане найкращою подругою та партнером Беннетта / Фото Jewish Press
Тоді ж Беннетт знайшов собі нового політичного партнера –
Аєлет Шакед. Вона пізніше стане міністеркою юстиції, а нині – внутрішніх справ Ізраїлю. Разом вони створять рух активістів "Мій Ізраїль". У листопаді 2012 року ця платформа дозволила молодим політикам
очолити партію "Єврейський дім".
Партія, скажемо прямо, переживала погані часи, а релігійні виборці обирали більш радикальні варіанти на політичному спектрі. Але шість років на її чолі – найдовша робота Нафталі будь-де в його біографії.
І не те щоб вона йому дуже подобалась: він не любив "радитися" з равинами та партійними функціонерами. А спроби відкрити партійні лави для більш привабливих секулярних кандидатів, були заблоковані.
За ідеологію "ЄД" мала бурхливий релігійний сіонізм (пізніше він мутує у більш радикальну політсилу – 24). Оновлена партія отримала
12 місць у Кнесеті під час виборів 2013 року. Цев був найбільш серйозний самостійний успіх Беннета на електоральній ниві, бо далі було гірше.
У 33 роки Нафталі був мультимільйонером та політиком, він зробив себе сам.
Перша коаліція
Багато хто, насправді, заздрив Беннетту. Ну бо де це бачено: елітна кар'єра в армії, але лише шість років. Технічна кар'єра успішна, але теж заледве сім років. Помічник Нетаньяху – адвокат за розширення поселень – переможець на виборах з партією сіоністів.
І йому лише 41 рік! Він все робив на повну, але ненадовго.
До речі, перед обранням до Кнесету,
він продав за 100 млн доларів свою другу компанію – "Soluto". Він створив її коли полишив роботу у Нетаньяху та перед приєднанням до "Ради Єша". Таке надшвидке зростання змушувало нервувати "Бібі", який не забув їхнього розриву. Він почав шукати шляхи завдання удару.
А Яїр Лапід допоможе скинути Нетаньяху у важливий момент / Колаж France 24
Беннетт швидко зорієнтувався
і запросив в союз популярного гостя токшоу Яїра Лапіда. У того була поміркована центристька партія "Єш Атід" і він теж був новачком у парламенті. Вона показала ще кращі результати –
19 місць відразу! Разом вони контролювали 31 мандат. Стільки ж було у Нетаньяху в коаліції з правою силою "Наш Дім Ізраїль".
Це не залишило "Бібі" вибору,
Нафталі запросили міністром економіки країни, Лапіда – міністром фінансів. Партії правих ортодоксів були відсунуті вбік. Бюрократія за два роки змусила його нудьгувати. Набагато веселіше було у безпековому кабінеті, де Беннетт нарешті міг висловлюватися на тему армії та безпеки. Він навіть вимагав для себе персональних брифінгів розвідки.
Перший провал
Втім, довго кабінет не протягнув,
у 2015 Нетаньяху оголосив про дочасні вибори. І з 12 місць "Єврейський дім" впав до восьми. Але новий портфель залишився за Нафталі, тепер вже міністра освіти. Тут було цікавіше та успішніше, бо вдалося зробити реформи. Але також встрявати у культурні війни (наприклад, він прибрав з програми твір про відносини між єврейкою та палестинцем).
За чотири роки в уряді, а особливо у 2018, Беннетт у своїй партії геть розчарувався.
Насправді, він очолював стару силу під новою назвою. "Єврейський дім" раніше називався Національною Релігійною партією. Її інституції та електорат старішав. Причиною конфлікту стали партійні "старійшини":
равини могли розмовляти прямо з Нетаньяху через голову Беннетта, а потім тиснути на нього від імені "Бібі".
У 2018 році, коли Ліберман пішов у відставку з посади міністра оборони, Беннетт голосно вимагав крісло для себе. Чому? Бо колись Нетаньяху обіцяв йому цю посаду, ще у 2015 перед тодішніми виборами. Це була ще одна зламана обіцянка.
І так само голосно, "Бібі" йому відмовив.
Тоді молодий політик взбунтувався. Нафталі бачив себе як самостійного гравця, який здатен боротися з Нетаньяху. А не як простого фігуранта, якого равинат може закликати до порядку.
Електоральна невдача Перша спроба створити самостійну праву партію з нуля провалилися. "Нові праві" (Ха-Ямін-ха-Хадаш – 24) не пройшли до Кнесету, бо не подолали бар'єр у 3,52%, забракло 1400 голосів.
І ось в таких умовах – коли його партію хотіли стримати, а Нетаньяху хотів його обіграти – Нафталі створив свою власну стійку політичну силу.
Хай і маленька і не те щоб популярна, але народилася "Яміна" (буквально "Вправо"– 24). "Нові праві" стали її частиною.
Повстання нових правих
Перебування у "Єврейському домі" тривало, як і майже все в житті нашого героя, майже шість років.
Це була не остання азартна гра, де він ставив на "все або нічого". За неспокійним Беннеттом у нову партію перейшла й Аєлет Шакед. І знову, ставка згоріла.
Нафталі нарешті сформував власну політичну партію / Фото BBC
Як сказано вище, на виборах 2019-го, перших з чотирьох за два роки, Нафталі вилетів з парламенту, як корк з пляшки, не подолавши поріг у 3,25%. Нетаньяху активно агітував проти "нових правих" і тепер міг бути задоволеним – самостійне плавання його супротивника провалилося.
Настало 30 травня, він був змушений повернути мандат президенту Рівліну. І зрозумів, що невдача Нафталі вдарилі і по ньому самому.
У нього не було більше радикальних правих, щоб сформувати уряд. Занадто пізно він зрозумів дуже важливу річ:
Беннетт насправді був йому дуже потрібен. У відчаї, він пішов на нові вибори у вересні того ж 2019. Але тепер він хотів знищити головного конкурента раз і назавжди, називаючи його "політичним авантюристом".
"Бібі" навіть
звільнив Беннетта з тимчасового уряду у червні того року. Вперше в історії країни, вибори мали бути зроблені ще раз. І це дало Беннетту другий шанс. Але на цей час він вже став набагато більш поміркованим політиком, який чекав на падіння колишнього патрона.
Другий шанс та опозиція
Тепер Нафталі йшов не сам. Він згадав старі часи та створив потрійний союз:
він, Рафі Перец з "Єврейського Дому" (старої партії Беннетта – 24) та Бецалель Смотріч з Національного Союзу. Навіть віддав Шакед топове місце у виборчому списку (хоча їхні домовленості передбачали все навпаки).
Цього разу
"Яміна" виграла сім місць і Беннетт з Шакед повернулися до Кнесету. Втім, успіх на виборах все зменшувався: з 12 місць до 8, потім до 7 і до 6. Але вплив Нафталі все зростав, він навчився грати в цю гру. Рівно через рік після відмови, він
неочікувано отримав омріяну посаду міністра оборони Ізраїлю.
Причина була в тому, що "Бібі" почав боятися: а як Беннетт, наприклад, піде в коаліцію до центриста Бені Ганца( і його партії "Кахоль Лаван" – 24) і скине його з трону? Трохи пізніше це дійсно станеться, але не зараз
. У вересні уряд сформувати теж не вдалося. Піке "Яміни" продовжилося – тепер лише шість місць у березні 2020.
Нетаньяху домовився з Ганцем, а лідер "Яміни" йому знову став непотрібний. Тож
Беннетт пішов з посади міністра прямо у опозицію. Це був для нього новий і цікавий досвід. І він знову зробив ставку: тепер на те, що союзний уряд не встоїть. І коли це станеться, то він, як критик зі сторони, матиме кращу позицію, щоб цим скористатися.
Через рік, у березні 2021 році,
Беннетт почав свою найбільш ризиковану гру – скидання Нетаньяху з трону Ізраїлю після 12 років при владі. Незважаючи навіть на зрадницький перехід Смотріча у протилежний табір. Нетаньяху зробив того своїм фронтменом, націленим прямо на Беннетта.
А той критикував праві сили за спроби просунути щось окрім боротьби з пандемією.
Не корона, не важливо,
Вирвати перемогу із зубів поразки
На четвертих виборах ситуація була звичною:
екзітполи давали йому менше 10 місць. На COVID-19, як раніше, вже не зіграєш – "Бібі" дуже ефективно розгорнув боротьбу з пандемією та вакцинацію населення. Незважаючи на це, Беннетт відкрито заявляв –
бореться за крісло прем'єр-міністра і не менше.
Правда про Нетаньяху Погане керування боротьбою з пандемією коронавірусу (до прибуття вакцин) дали зрозуміти: ідол Беннетта Нетаньяху – насправді так собі менеджер. Незважаючи на державницьку поставу та блискучу риторику.
Поки йому давали 20 місць, він ще міг в це вірити.
Як і в те, що саме його голос буде вирішальним між двома таборами (за і проти Нетаньяху) у майбутньому Кнесеті. Але що робити знову з сімома кріслами? Травень зменшив цей показник до шести – один депутат покинув "Яміну". Чи може така маленька партія вимагати прем'єрство?
Я сказав своїм дітям: я зроблю крок, який перетворить вашого батька на найбільш ненависну людиною в Ізраїлі. Але я роблю це заради країни,
– сказав він на Каналі 12 після підписання коаліційної угоди.
Нафталі Беннетт, не змигнувши, стрибнув у невідомість. І виграв. Для його критиків це щось страшне:
політсила, яка має шість місць, очолить країну. Та вони навіть поріг для проходу у Кнесет зараз не подолають! Вже зараз половина членів "Яміни" планує з неї вийти або вже це зробили, повідомляє Haaretz.
Нафталі Беннетт з дружиною та дітьми / Фото Swarajya
Але у цьому весь Беннетт. Механічний солдат, саморобний технічний мільйонер, політичний активіст та лідер.
Він швидко рухається, прагне амбіцій, непостійний, але вражаюче впевнений у собі чоловік. Ті, хто його добре знають, упевнені: через кілька років, непосидючий політик вже буде робити щось інше.
Найновіший лідер Ізраїлю – нахабний гравець, який вміє та любить робити ризиковані ставки. Він хоче бути як Нетаньяху, але іншим. "Бібі" хотів, щоб його боялися та ним захоплювалися.
Беннетт хоче,
щоб його просто любили та все ще шукає схвалення Нетаньяху, незвжажаючи на постійне приниження з боку колишнього прем'єра та його дружини. Через це він пройшов разом зі своєю чи не єдиною вірною подругою – Аєлет Шакед. Це вона привела його до "Бібі" та страждала разом з ним, вона пішла з ним з цієї роботи та була поряд у всіх подальших політичних подіях.
Новий Ізраїль 3.0
Країною правили
11 чоловіків та одна жінка (Голда Мейр). Семеро прийшли з лівого робітничого руху (сам Давід Бен-Гуріон, Моше Шарет, Леві Ешколь, Голда Мейр, Іцхак Рабін, Шимон Перес та Ехуд Барак).
Четверо – з партії "Лікуд" (Менахем Бегін, Іцхак Шамір, Аріель Шарон, Біньямін Нетаньяху). Ехуд Ольмерт – виключення зз правил, бо був в "Лікуді", але став прем'єром завдяки партії "Кадіма", яка довго не прожила.
Беннетт нагадує саме останнього, бо не представляє дві найбільші частини руху сіоністів та посів крісло за дивних обставин.
Але ранні лідери були трохи іншими.
Їх можна розділити на чотири основні категорії:
лідери озброєного повстання ще до створення країни (Бегін та Шамір);
"покоління засновників" (Бен-Гуріон, Шарет, Ешколь, Мейр);
польові командири та перші бюрократи (Рабін, Перес, Шарон);
"покоління держави" (Нетаньяху, Барак, Ольмерт);
Незваючи на різницю в покоління,
вони всі боролися за появу Ізраїлю на карті світу і у його перші роки. Тоді він був дуже нестійким політично, а його безпека ще не була гарантована.
А от Беннетт та Лапід – це вже нова генерація політиків, які виросли у більш впевнену еру після Шестиденної війни. У цей час Ізраїль ствердив свою домінацію в регіоні, а стандарти життя стрімко наближалися до західних.
Походження їхніх батьків та їх самих було різним. Що об'єднало цих молодих людей,
це відчуття прагматизму, відкритого сіонізму та що вони мають на це повне право. Вихідці з родин вищого середнього класу, які почували себе вдома як в Тель-Авіві так і на Мангеттені. Частково вони продукти
саме ери Нетаньяху, які знаходили свій політичний стиль, спостерігаючи за ним. Але позбавлені глибинних фобій та страхів "Бібі".
Лапід представляє медіа-еліту, частиною якої він і залишається. Тоді як Нафталі набагато складніше класифікувати, але він паредставляє набагато ширші верстви населення. Не належачи до жодної з них.
Він як
"Ізраїль 3.0" – націоналіст, але не догматик. Трохи релігійний, але не побожний. Військова людина, що любить комфорт міського життя на гарному рівні технологічний підприємець, що більше не хоче заробляти. Підтримує Більшу Землю для Ізраїлю, але не поселенець. Він навіть в політиці, скоріше, тимчасово, хоча у ній він провів більшу частину кар'єри.
Беннетт не буде прем'єром довго. Якщо уряд проживе два роки,
він передасть посаду Яїру Лапіду у серпні 2023. Але після перебування на чолі, буде складно звикнути до буття простим міністром. І шансів виграти на виборах, щоб повернутися як прем'єр доволі мало. Лідер маленької партії на чолі уряду –
дивний випадок, що не повториться.
не залишиться, що доводити у великій політиці.
Скоро йому буде 50 років і
не залишиться, що доводити у великій політиці. Якщо все складеться і їхня з Лапідом авантюра протримається 4 роки (що навряд чи – 24), то їх запам'ятають як переможців Нетаньяху та творців ери політичної стабільності. Але потім пригоди покличуть їх, як і інших представників покоління 3.0, у нову подорож.