Подружжя, що було разом 30 років, оголосило про кінець відносин після перегляду балету. Чутки про те, що Путіни не живуть разом, з'являлися ще з 2008-го. Пліткували про роман з Аліною Кабаєвою. Це використали українські "Фемен", влаштувавши акцію "Україна — не Аліна" під час візиту Путіна в Київ.
7 червня 2013 року Людмила Путіна розповіла журналістам, що фактично вони з чоловіком перестали бачитися, оскільки весь його час приділений роботі. Розлучення остаточно звільняє сімейний час Путіна для вирішення українського питання.
Азовський таран
17 липня на Азовському морі відбувається репетиція гібридного нападу. Катер берегової охорони Росії таранить і топить баркас з п'ятьма українськими рибалками. Розправу знімають на відео
Вижити вдається лише одному — його захоплюють в полон і готуються судити! Головне обвинувачення — українці займалися браконьєрством в російських територіальних водах! Нікого не цікавить, що згідно україно-російським угодам, Азовське море є спільним, і в ньому морських кордонів не існує! Рибалку, який вижив, пізніше передадуть в Україну. Він розповість, що катер прикордонників зробив кілька спроб потопити баркас українців. За його словами, росіяни вчинили це навмисне.
"30 кроків вперед", 2013 рік: смерть Маргарет Тетчер, створення ІДІЛу та Євромайдан в Україні
Луценко виходить з в’язниці
7 квітня 2013 року Віктор Янукович підписує указ про помилування шістьох в'язнів. Серед них — два колишні міністри — Георгій Філіпчук та Юрій Луценко. Ексміністр внутрішніх справ відсидів трохи більше двох років. Але про помилування не просив.
Більшість ув'язнення Луценка — це шлях між зоною та лікарнею. Ще в 2011 році, за словами його дружини, ексміністра заразили гепатитом під час переливання крові в слідчому ізоляторі! В січні 2013-го Юрію Луценку стає дуже зле. Його везуть в лікарню швидкої допомоги. Там політв'язня обстежують і доправляють назад, в колонію.
Під стінами колонії Луценко заявляє — на волю виходить головний оптиміст країни! Він обіцяє не брати участі у президентських виборах 2015 року, але планує підтримувати єдиного кандидата від опозиції. Луценко не здогадується. що ці вибори доведеться провести достроково.
"Тітушки"
Навесні 2013-го українськими містами проходять багатотисячні мітинги. Акція опозиції "вставай, Україно" — єдина можливість сказати своє "ні" режиму Януковича для десятків тисяч ще вчора аполітичних людей з усієї України.
Фінал акції — 18 травня, в день Європи. Ось тут, на шляху колони, починаються перші провокації.
БРДМ, розмальований морквинками, перекриває дорогу демонстрантам. А коли ті намагаються відігнати броньовик, на сцену виходять, кримінальні спортсмени.
Сцену побиття "свободівців" найнятими владою професійними бійцями фільмують журналісти. І весь гнів бойовиків переключається на них.
Журналістку 5 каналу Ольгу Сніцарчук та фотографа Влада Соделя б'ють руками та ногами, а міліція ніяк не реагує. Нападників миттєво опізнають — ними виявляються спортсмени з Білої церкви, що тренуються у клубі МВС.
Від імені одного з них — Вадима Титушка — ці бійці і отримують своє нове ім'я. Здебільшого спортсмени з провінційних міст наймаються по 500-600 гривень, щоб розігнати мітинг і побити активістів. "Тітушки" — гарматне м'ясо. яким керують міліціонери в цивільному та працівники спецслужб.
Врадіївка
Посеред літа повстає Миколаївщина. Там, у селищі Врадіївка, в ніч на 27 червня, троє чоловіків викрадають місцеву продавчиню Ірину Крашкову. 29-річну жінку силоміць затягують в автомобіль, де люто б'ють та ґвалтують, а потім викидають у лісосмузі.
Також читайте
Побита, з кількома тріщинами в черепі, жінка дістається до місцевої лікарні. Там її стан позначать як важкий. Але вона називає імена злодюг. Ними виявляються двоє місцевих міліціонерів і таксист. Двох з названої трійки затримують. Третій, капітан Євген Дрижак, ніби-то в цей час перебував в райвідділку на чергуванні. На камерах спостереження не видно, як він виходить. От тільки у Врадіївці всім відомо, що у відділку є чорний вихід, не обладнаний відеокамерами.
Дрижака допитують як свідка. Ніхто не планує висувати йому звинувачень, бо він, за неофіційною інформацією, хрещеник миколаївського міліцейського генерала Парсенюка.
І люди повстають. Юрба вимагає видати міліцейського мажора, а потім ледь не спалює відділок коктейлями Молотова, виламує двері. Міліціонери намагаються захищатися сльозогінним газом та табельною зброєю. Людей заспокоює лише головний міліціонер Миколаївщини, який обіцяє об'єктивне розслідування. Через кілька днів Дрижчака арештовують. В автомобілі таксиста Рябиненка знаходять кров постраждалої і він починає говорити.
12 липня журналісти публікують висновки внутрішнього розслідування. Українській міліції вперше ставлять діагноз — відчуття безкарності та кругова порука.
Ректор-хабарник
9 серпня 2013 року міліція і країна дізнається, що ректор-хабарник Петро Мельник втік, у хитрий спосіб знявши електронний браслет! За справою колишнього нардепа-регіонала стежить вся країна. Ректора податкової академії напередодні затримують на гарячому. Він брав хабар від батьків абітурієнтів за вступ у ВНЗ, який помилково вважав своєю власністю. Мельника затримують, але він артистично імітує серцевий напад та їде в лікарню. Спочатку в нього ніби-то блокада серця, потім — гіпертонічний криз.
Також читайте
Але всі ці діагнози не заважають Петру Мельнику втекти. Він пробирається в Білорусь, звідти — в Австрію, потім в США. Втікач повернеться в Україну лише у квітні 2014-го. Його знову затримують, але випускають під заставу 600 тисяч гривень. В 2017-му суд визнає Петра Мельника невинуватим — мовляв обвинувачення не довело склад злочину. А в 2018-му вже не злочинець Петро Мельник помирає в лікарні для можновладців "Феофанія" від двосторонньої пневмонії.
Євроасоціація і Євромайдан
Робота над угодою про асоційоване членство України в Євросоюзі почалася ще у 2007 році. Її мали урочисто підписати у Вільнюсі, закріпивши курс на повну євроінтеграцію. Та 21 листопада 2013 року прем'єр
Азаров оголошує, що Україна призупиняє всі підготовчі процеси. І буде рухатися лише в російському напрямку.
Україна здригнулася, ніби від удару. Попереду замайорів кінець усього, що робило українців українцями. І те, що сталося далі, просто не могло не статися.
"Зустрічаємося в 22:30 під монументом Незалежності. Одягайтеся тепло, беріть парасольки, чай, каву, хороший настрій і друзів. Навряд чи 21 листопада 2013-го журналіст Мустафа Найем розраховував, що його пост у Facebook започаткує новий етап в історії сучасної України.
Майдан неможливо умістити в короткій історії. Кожен день після 21 листопада докорінно міняв чиїсь долі, розкручуючи події зі швидкістю велетенського блокбастера. Ця зима буде найважчою.
І кожен наступний рік після 2013-го і досі — це низка неймовірних подій, які неможливо було уявити собі тоді: у ще мирній Україні.
Новини тижня: яким українці пам`ятають ще мирний 2013 рік